1 Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано, 2 з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпіливостю, терплячи один одного в любови, 3 стараючись держати единеннє духа в мирному союзї. 4 Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання; 5 один Господь, одна віра, одно хрещеннє, 6 один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас. 7 Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового. 8 Тимже глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям. 9 (А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї? 10 Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.) 11 І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями, 12 на звершенне сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового, 13 доки дійдемо всї до з'єдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового, 14 щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду, 15 а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос, 16 котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуванне самого себе в любові. 17 Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого, 18 оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх. 19 Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости. 20 Ви ж не так познали Христа: 21 коли ж бо чули Його і в Йому навчились, що истина в Ісусї, 22 щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих, 23 а обновлятись духом ума вашого, 24 та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди. 25 Тим-же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени. 26 Гнівайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гнїві вашому. 27 Анї давайте місця дияволу. 28 Хто крав, більш не крадь, а лучче працюй, роблячи руками своїми добре, щоб мав що подати тому, хто в нуждї. 29 Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує. 30 І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу. 31 Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим. 32 Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам.